Онкомаркери: чому нормальний результат нічого не гарантує

Раз на тиждень хтось приносить мені бланк із десятком онкомаркерів, зданих «для перевірки». Іноді це супроводжується словами: «У мене все в нормі, значить, я здоровий?»

Відповідь, яка розчаровує: цей бланк майже нічого не говорить.

Що таке онкомаркери

Це речовини, які визначають у крові й рівень яких може підвищуватися при деяких пухлинах. Ключове слово — «може».

Проблема в тому, що ті самі речовини підвищуються й у багатьох інших випадках: при запаленні, доброякісних процесах, захворюваннях печінки, під час вагітності, при курінні. І навпаки — при наявній пухлині вони можуть залишатися нормальними.

Дві помилки, які з цього випливають

Помилка перша: «нормальний маркер = я здоровий». Це найнебезпечніша з двох. Людина отримує хибне відчуття безпеки й ігнорує реальні симптоми — захриплість, виразку в роті, утворення на шиї. А саме симптоми, а не аналіз, ведуть до діагнозу.

Помилка друга: «підвищений маркер = у мене рак». Це запускає тижні паніки, ланцюг непотрібних обстежень і величезний стрес. У більшості таких випадків причина виявляється незлоякісною.

Для чого онкомаркери використовують насправді

• Контроль перебігу лікування. Якщо маркер був підвищений до лікування, його зниження допомагає оцінити відповідь на терапію.
• Спостереження після лікування. Зростання рівня може раніше вказати на рецидив у людини з уже встановленим діагнозом.
• Як частина комплексної оцінки — разом з оглядом, УЗД, КТ і гістологією, а не замість них.

Тобто це інструмент спостереження за відомою хворобою, а не інструмент її пошуку в здорових людей.

Чому їх не використовують для скринінгу

Щоб аналіз підходив для масової перевірки здорових людей, він має відповідати кільком умовам: достатня точність, доступність, і головне — доведено, що його застосування знижує смертність від хвороби.

Більшість онкомаркерів цим умовам не відповідає. Саме тому «панель онкомаркерів для профілактики» не входить у жодні серйозні рекомендації — при всій популярності такої послуги в лабораторіях.

Окремі винятки існують і обговорюються індивідуально з лікарем, з урахуванням віку й ризиків, а не за принципом «здам усе».

Що працює замість цього

• огляд і самоогляд: шкіра, ротова порожнина, шия;
• уважність до симптомів, що тривають понад 2–3 тижні;
• методи з доведеною користю для конкретних локалізацій і віку — їх визначає лікар;
• відмова від куріння й алкоголю;
• звернення за симптомом, а не за аналізом.

Часті запитання

Петро Михайлюк Хірург-онколог, аспірант кафедри онкології ІФНМУ. Пухлини голови та шиї — провідна спеціалізація. Детальніше про лікаря →

Стаття має інформаційний характер і не замінює очної консультації лікаря. Якщо маркер підвищений — не панікуйте і не передздавайте: прийдіть на консультацію з результатом.